. Потіцька загальноосвітня школа І-ІІІ ст. - На допомогу батькам
Комунальний заклад Потіцький навчально-виховний комплекс 'Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад' Миронівської районної ради Київської області
Середа, 03.06.2020, 14:59
ГоловнаРеєстраціяВхід Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту

Ми - патріоти!

Безпечний Інтернет

Хмарні технології

...

Освітні сайти

Готуємось до ЗНО

Олімпіади

Шкільна бібліотека

Superschool

Наші гості

Погода

Статистика

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 145

Права батьків: як це працює в різних школах?

Чи можуть батьки втручатися в освітній процес? Або навпаки – чи може школа від них щось вимагати? Проєкт Прошколу, що надає безкоштовні консультації вчителям, досліджував досвід Естонії та Нідерландів, аби розібратися, як там співпрацюють батьки та школа заради розвитку дитини. І що з цього можна застосувати вже сьогодні в українських реаліях.

Що ми знаємо про відповідальність батьків?

В Україні діє Закон «Про охорону дитинства», який говорить, що батьки «повинні сприяти виконанню освітньої програми та досягненню результатів». І звісно, всі права та обов’язки можна знайти в Законі «Про освіту». Але що ховається за юридичними нормами та як насправді вибудовуються взаємини батьків і вчителів в наших реаліях?

Що можуть, мусять і мають право робити батьки:

  • Бути в курсі та цікавитися успіхами й результатами своїх дітей – але бажано, не задля контролю вчителя, а щоб вчасно реагувати на потреби своєї дитини, знати, де їй потрібна допомога, підтримка.
  • Брати участь в роботі над планом навчання — це цілий плацдарм для творчої та плідної роботи з учителем, адже саме батьки можуть розповісти про особливості, таланти та інтереси своїх дітлахів і скорегувати разом з учителем їх шлях розвитку.
  • Контролювати, як виконуються домашні завдання — це той обов’язок, про який часто забувають батьки.
  • Відповідати за вчинки, які суперечать вимогам школи — за будь-які серйозні порушення (наприклад, шкоду, бійки), несуть відповідальність не лише самі діти, а й батьки до їх неповноліття.
  • Вимагати індивідуальних зустрічей з педагогами, адміністрацією — аби знову ж таки вчасно дізнаватися, що відбувається на уроках та як справи в дитини.
  • Бути в курсі справ школи, відвідувати класи, зали, їдальню — батьки мають повне право знати, як школа втілює навчальні плани, що нового готує, а в разі якихось порушень — звертатися зі скаргами до відділу освіти чи міністерства.

Але як саме ці всі правила втілюються в життя, закон нічого не говорить. Тобто – чи можуть батьки відвідувати уроки? Формально так, адже їх право бути в курсі того, як вчаться діти. Але при цьому, наприклад, вони не можуть втручатися в сам урок. Одна зі столичних шкіл провела якось експеримент і дозволила батькам упродовж місяця відвідувати уроки. Як виявилося, насправді 59% батьків цього і не хочуть, а майже 70% дітей стресують від подібних візитів.

Батьківські збори онлайн в Естонії

В Естонії, зокрема, в школах Таллінна батькам часто забороняють взагалі заходити до школи без попереджень. Дітей просто проводжають до дверей, а далі вся відповідальність на вчителях. Усі візити завчасно обговорюють та назначають дату й час, лише в такий спосіб батьки можуть зустрітися з учителем. Ніхто не приходить без запрошень та несподівано.

Окрім того, усі конфлікти чи суперечки школа розв’язує за участю медіаторів у форматі «круглого столу». І батьки завжди беруть участь в таких зустрічах. Оскільки сама Естонія давно стала електронною країною, в школах теж діє принцип «віртуального спілкування». Батьки мають доступ до кабінету, де є всі оцінки, результати та успіхи дітей. Вони можуть контролювати весь процес навчання через інтернет та дізнаватися всі новини в режимі онлайн.

Естонія цього року посіла місце в першій п’ятірці країн за рейтингом PISA (це міжнародна програма, яка оцінює якість навчання школярів). Уявіть, що в усій Естонії шкіл лише на 100 більше, ніж у Києві.

Тут обирають співпрацю між учителями та батьками. Усе — заради розвитку дітей, їх комфорту та зростання. Учителі максимально залучають батьків до справ школи, але при цьому всі питання вирішують онлайн — батьківські збори тут давно не в моді.

Школа для батьків у Нідерландах

Якщо поглянути на Нідерланди, то там дітлахи відправляються до школи вже в 4 роки. Чи не зарано, скажете ви? Ні, якщо врахувати, що до 12 років учні не мають домашніх завдань. Тут школа максимально відкрита для батьків – вони можуть будь-коли завітати до класів, подивитися, як проходить навчання і навіть взяти в ньому участь, як волонтер чи асистент учителя.

Учителі та адміністрація прагнуть залучити батьків до освітнього процесу, дати різні формати занять, в яких можна брати участь родинами, влаштовувати лекції, корисні семінари та воркшопи з психології, статевого дозрівання, першої медичної допомоги тощо.

До речі, навчальні плани тут погоджують з батьками та попередньо відправляють їм на пошту. Але попри всю активність, ніякого тиску немає. Батьківських зборів, як таких просто не існує. Натомість, більшість шкіл мають за правило двічі на рік влаштовувати індивідуальні зустрічі, а всю інформацію можна знайти онлайн на сайті школи в особистому кабінеті.

«Цього року я лише двічі отримала листа від нашого директора – перший був привітанням з початком навчального року, а другий повідомляв про зміну меню в їдальні. Це все, я щаслива, бо не мушу ходити на загальні збори, всю інформацію я бачу в кабінеті, а всі термінові питання можу вирішити по e-mail», — розповіла нам Ілона, донька якої цього року пішла до шостого класу в Нідерландах.

Який досвід в Україні?

Наша школа не пасе задніх і теж впроваджує різні формати, аби максимально залучити батьків до спільної роботи, адже 50% відповідальності за успіхи дітей – на них. Питання лише в тому, що батьки досить часто не прагнуть діалогу і не хочуть витрачати свій час на збори і зустрічі. І традиція батьківських зборів, дійсно, віджила своє. За статистикою опитування Освітньої агенції Києва 78% батьків та 76% директорів вважають такі збори малоефективними. А от 46% класних керівників іншої думки. Це і не дивно, бо через навантаження в школі, учителям складно знайти час на індивідуальні зустрічі для всіх батьків.

«Сьогодні цінують швидкість реакції. Інколи достатньо підтвердити – правда це чи ні? І коли батьки пишуть у Viber мені досить написати: «Вітаю, ні», — розповідає одна з учительок столичної гімназії.

Але школа та система освіти мають крокувати саме в цей бік та зважати на те, що вчителю потрібен час на подібні бесіди. Адже як виявилося, батькам цікаві саме індивідуальні розмови з учителем та тренінги, на яких можна почути відповіді на важливі питання.

Як будувати комунікацію, кожна школа може обирати самостійно. І якщо раптом у вас виникають будь-які питання стосовно цього чи юридичних прав батьків, учителів та адміністрації, пишіть на сайт безкоштовної консультації proshkolu.com.

Юлія Бровінська, директорка «Фонду Максима Степанова», лідерка проєкту безкоштовної онлайн консультації вчителів «Прошколу».

 
 
 

19 січня 2020 року набув чинності Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».

Так, Закон України «Про освіту» доповнено пунктом, яким передбачено, що булінг (цькування) це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

  • систематичність (повторюваність) діяння;
  • наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
  • дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Крім цього, внесено відповідні доповнення до статей Закону «Про освіту», які визначають права та обов’язки засновника та керівника закладу освіти, педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу здобувачів освіти та їхніх батьків.

Зокрема, передбачено обов’язок засновника закладу освіти вживати заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу.

Керівник закладу освіти має забезпечувати створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:

  • розглядати заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видавати рішення про проведення розслідування;
  • забезпечувати виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
  • повідомляти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

Передбачено також  зобов’язання закладів освіти забезпечувати на своїх веб-сайтах відкритий доступ до правил поведінки здобувача освіти в закладі освіти, плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, порядку подання та розгляду заяв (з дотриманням конфіденційності) про випадки булінгу від здобувачів освіти, їх батьків.

Педагогічні працівники:

мають право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю;

зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Зміни щодо протидії булінгу внесено також до спеціальних законів «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту», «Про вищу освіту».

Запроваджується адміністративна відповідальність за булінг. Так, доповненою статтею 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що булінг (цькування), що вчиняється стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Якщо цькування вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, то штраф становитиме від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Також передбачено, що неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів поліції про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

Юридичний відділ ЦК Профспілки

 
 
Заняття 1
Що корисно знати батькам? 
Що потрібно знати дитині про алкоголь і тітюн?
Виберіть слушний момент для розмови. Наприклад: 
- Ви разом дивитеся щось стосовне цієї проблеми по телевізору; 
-У розмові випадково спливло питання про алкоголь або тютюн; 
-Хтось поруч із вами палить; 
- Ви готуєтеся до зустрічі з друзями; 
-Дитина розповіла вам про урок з профілактики вживання тютюну або алкоголю.
 
Читайте далі...(заняття № 1)
 
Заняття 2
Як домогтися, щоб дитина радилася з вами?
На хвилину замислитесь над тим, як ви розмовляєте із сином або дочкою. Чи часто критикуєте, щось нагадуєте, погрожуєте, читаєте лекції або мораль, допитуєте, висміюєте, чіпляєтеся й гарчите? Ніколи? Іноді? Ці поширені методи спілкування з дітьми навіть при найблагіших намірах батьків призводять до втрати довірливих стосунків, ускладнюють і збіднюють спілкування. Уявіть собі, що ви читаєте повчальні лекції друзям або, насміхаючись, критикуєте їх. Навряд чи вони надовго залишаться вашими друзями.

Читайте далі...(заняття № 2)

 
Заняття 3
Як підвищити самооцінку дитини і чому це важливо?
Неспеціалісту може здаватися дивним, що самооцінка людини прямо пов'язана з уживанням тютюну, алкоголю або навіть наркотиків. Однак дослідження показали, що люди, які зловживають цими речовинами, звичайно, мають низьку самооцінку. Так і в дитини, що ставиться до самої себе добре, має позитивну, високу самооцінку, скоріше за все, вистачить самоповаги, шоб відмовитися від уживання алкоголю й наркотиків. Вона буде опиратися тиску оточуючих більш активно, ніж та, яка вважає себе «гіршою за інших». П'ять правил підвищення самооцінки дозволять вам підвищить її у вашого сина або дочки.
 
Читайте далі...(заняття № 3)
 
Заняття 4
Як родинні цінності допомагають протистояти тиску?
Наші цінності — це те, у що ми віримо з дитинства. Стандарти поведінки, звичайно виховувані родиною, здаються нам найбільш правильними й важливими. Навіть маленькі діти легко засвоюють, що правильно і що неправильно, і приймають рішення, засновані на сімейних цінностях. Тому сувора система цінностей може допомогти дітям відмовитися від паління і вживання алкоголю.
 
Читайте далі...(заняття № 4)
 
Заняття 5
Як поведінка батьків впливає на дитину?
Дослідження показали, шо більшість людей вживають алкоголь або палять так само, як це робили їхні батьки. Виявлено також, що ймовірність паління підвищується в тих дітей, чиї батьки палять. Отже, одні знахідки вчених підтверджують інші. Цікаво, що саме по собі вживання алкоголю на очах дітей не справляє на них шкідливого впливу. Однак фахівці радять не пити при дітях багато. Демонстрація того, що ви можете, в залежності від ситуації, або зовсім не пити, або пити помірковано, являє хороший приклад, а ви самі слугуєте позитивною рольовою моделлю.

Читайте далі...(заняття № 5)

 
Заняття 6
Що таке «навички протистояння тиску однолітків»?
Навички протистояння тиску однолітків — це такі вчинки або дії, які батьки можуть виховати у своїй дитині з метою відмови від уживання тютюну, алкоголю й наркотиків. Для виховання протистояння тиску використовуйте п'ять правил, наведених нижче.

Читайте далі...(заняття № 6)
 
 
Заняття 7
Чи допомагають сімейні правила протистояти вживанню тютюну й алкоголю?
Сімейні правила надзвичайно важливі. Дослідження психологів показали, що діти в своєму житті хочуть упорядкованості й поводяться більш відповідально, коли дорослі накладають розумні обмеження на їхню свободу.
Обговоріть з дитиною заздалегідь, якої поведінки ви від неї чекаєте. Що їй потрібно робити і чого не слід робити в рамках очікуваної вами поведінки. Які логічні результати виконання або невиконання встановлених вами правил.
Переконайтеся, що дитина знає: немає і не може бути таких обставин, за яких вона повинна палити, вживати алкоголь або пробувати наркотики. Обговоріть серйозні наслідки порушення цього правила. Докладно обговорювані або навіть записані сімейні правила допоможуть дитині відмовитися від пропозиції спробувати алкоголь або наркотики і будуть сприяти розвитку відповідального ставлення до свого здоров'я і вчинків.
Сімейні правила допомагають дитині відносно легко сказати «ні» в ситуації тиску з боку однолітків. Наприклад, уявіть, що у відповідь на пропозицію групи однолітків запалити дитина говорить: «Ні, спасибі. Мої батьки на минулому тижні сказали, що вони не куплять мені комп'ютер, якщо я буду палити».
 
Заняття 8
Чи можна запобігти вживанню тютюну й алкоголю з нудьги або простої цікавості?
Певна річ, так! Конструктивною відповіддю на запитання буде організація здорової, творчої діяльності дитини. Можливі, як мінімум, два шляхи.
Перший. Підтримуйте участь дитини в гуртках, спортивних секціях; заохочуйте заняття музикою й хоббі, не наполягаючи на тому, щоб вона обов'язково вигравала або домагалася видатних результатів. Неважливо, чим буде займатися дитина. Якшо в неї є здорові інтереси, то ймовірність паління, вживання алкоголю або наркотиків невелика.
Інший шлях, що сприяє здоровій, творчій діяльності дитини. — це шлях спільної діяльності. Опитування дітей показують, що вони люблять, коли батьки проводять з ними час, навіть якщо це пов'язано з виконанням роботи по дому.
 
Інформація про наркотики
Ваша дитина ще мала і, звичайно, не вживає тютюн, алкоголь і, тим паче, заборонені наркотики. Оскільки кількість молоді, що вживає заборонені наркотики, зростає, вам корисно знати ефекти, пов"язані з їх уживанням.
 
Читати далі...(про наркотики)
 
Підтримка дитини родиною
Частіше обіймайте, цілуйте дитину, хваліть її. Не думайте, що ваша дитина і так знає, що ви її любите.
Нехай ваша любов до дитини буде виражена словами, тоном голосу й поглядами, що відображають вашу любов.
Це неправда, шо з віком дітям усе менше подобається фізичні контакти з батьками (обійми, поцілунки). Але поважайте дистанцію, встановлювану дитиною.
Хоча б раз на тиждень один вечір робіть щось усією родиною. Нехай усі члени сім'ї подумають і домовляться, що вони хотіли б зробити разом. Поділяйте інтереси дітей.
Якщо у вас двоє дітей, надайте кожному з них можливість індивідуально провести з вами якийсь час. Наприклад: десять хвилин після школи, півгодини перед сном тощо. Дайте їм зрозуміти, що вам теж хочеться побути з ними.
Поговоріть з дітьми про те, як зробити вашу квартиру більш комфортабельною й гостинною для них і їхніх друзів. Вживіть заходів для досягнення цього.
 
Батьки як приклад соціальних зв'язків
Щодня запитуйте в дитини: «Як справи?» Почніть із простих запитань: «Що було в школі?» Зробіть такі розмови звичкою.
Уважно слухайте дитину. Нехай для неї стане очевидним той факт, що ви цінуєте її думку, знання, поважаєте її почуття.
Нехай дитина самостійно робить те, що вона повинна робити. Одночасно, вона повинна відчувати, що ви можете прийти на допомогу. Негайно приходьте на допомогу, коли вона потрібна.
Деякі діти дуже рухливі: їм потрібно постійно бігати, їм важко спокійно сидіти. Не наполягайте на тому, шоб дитина цілком угамувалася й сіла до того, як ви почнете з нею розмовляти.
Переконайтеся, що коли ви вирішили поговорити з дитиною, для цього є придатне місце. Це може бути її кімната, кухня або будь-яке інше місце. Телевізор повинен бути вимкнений.
 
Спілкування з батьками
Будьте готові поговорити з дитиною тоді, коли їй це необхідно.
Регулярно запитуйте в дитини про те. шо вона думає, в що вірить, у чому переконана. Приймайте як факт і поважайте ту обставину, що ви згодні далеко не з усім, у чому переконана ваша дитина.
Ніколи не приклеюйте ярлики до переконань дитини: дурниці, нісенітниця. Якшо хочете заперечити, скажіть краше: «Зараз ти в це віриш, але згодом, коли ти станеш доросліше...»
Час від часу проводіть з дитиною цілий день разом. Підіть у зоопарк, у парк, на природу. За цей день ви переговорите про все на світі.
Не думайте, що вашій дитині байдужі події, шо відбуваються у світі: голод, війни, тероризм. Дуже багато дітей важко переживають подібні події. Поговоріть з ними про те, що вони бачили й чули, і заспокойте їх.
Чим менше у вас заборонених тем для розмов з дитиною, тим більше вона з вами буде ділитися. Якшо ви чогось не знаєте й не можете відповісти на запитання дитини, допоможіть їй докопатися до істини. Єдине, про шо вам не слід говорити з дитиною — це про інтимні подробиці вашою особистого життя.
 
Спілкування з іншими дорослими
Надайте дитині можливість іноді проводити час разом з іншими дорослими: родичами, вчителями, сусідами. Вони можуть позитивно вплинути на дитину.
Іноді приводьте відпустку разом з іншими сім'ями. Тоді ваша дитина отримає досвід спілкування з іншими дорослими і їхніми дітьми.
У багатьох школах є психологи, а в дитячих центрах — консультанти. Навчіть дитину в разі потреби звертатися по допомогу до професіоналів.
Запрошуйте друзів і знайомих у гості разом з дітьми. Не відсилайте своїх дітей в іншу кімнату, якшо гості прийшли без дітей. Приділіть дітям увагу, пограйтеся з ними.
Нехай діти беруть участь у ваших розмовах з гостями.
Заохочуйте дзвінки вашої дитини дорослим, яким вона довіряє, коли їй потрібна порада. Не перешкоджайте зверненню вашої дитини по пораду до інших дорослих.
Якшо у вашої дитини є захоплення, наприклад: музика, велосипед, баскетбол, колекціонування. — надайте їй можливість спілкування з вашим знайомим, у якого таке саме хоббі.
Нехай діти беруть участь у спільній роботі з дорослими.
 
 
Участь батьків у житті школи
Поговоріть з кожним із шкільних учителів вашої дитини хоча б раз на рік.
Регулярно запитуйте дитину про те, шо вона вивчає в школі. Запропонуйте допомогу у виконанні домашніх завдань. Наприклад, допоможіть написати план твору, допоможіть порадою, запропонуйте щось своє, разом сходіть у бібліотеку. Але писати за дитину твір не слід.
Якшо в школі батьківські збори, обов'язково сходіть.
Беріть участь у роботі батьківського комітету. Допомагайте школі.
Якшо вам щось у школі не подобається, поговоріть з учителями, адміністрацією. Якщо ви не можете запропонувати нічого конструктивного для поліпшення ситуації, зверніться за порадою і за ідеями до інших батьків.
 
 
Правила для батьків
Пошук

Календар історії

Свята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НУШ

Пілотний проект

Проект

НП база

Гаряча лінія

Законодавство

Законодавство

Ласкаво просимо!

Корисні сайти

Архів записів

© 2020 Конструктор сайтів - uCoz